Історія пива

З історії пива у Львові

Документи з старих львівських архівів зберегли нам інформацію про продаж пива у Львові ще у 14 столітті.

Пиво у Львові завжди було шанованим та популярним напоєм. Його не лише пили. Пивом розраховувались з боргами, ним платили заробітню плату, дарували почесним гостям — наприклад, королям.

За окремими відомостями цех професійних пивоварів з’явився у Львові ще у 1425 р. Його гербом були три чопи, сполучені між собою кінцями. Кожний з чопів мав символізувати три головні професії пов’язані з виробництвом трунку — солодовників, медоварів та пивоварів.

Прагнучи повідомити клієнтів про свіжозварене, або як його ще називали — живе пиво пивовари вивішували над своїми закладами спеціальний знак — віху.

Проте львівські пивовари були не лише підприємцями. У випадку небезпеки, вони хоробро долучались до захисту міста. На вимогу міста цех опікувався власною оборонною вежею котру кожен новий майстер поповнював амуніцією. Вежа знаходилась в межах сучасної вулиці Лесі Українки.

Як демократичний напій, пиво користувалось популярністю серед усіх верств населення. Шляхта, городяни та навіть монахи дозволяли собі перехилити гальбу-другу за доброї нагоди. Влада ж уважно слідкувала за його якістю та продажем. У 1668 і 1671 роках у місті відбулось навіть кілька «пивних воєн». Таким чином, офіційні цеховики намагались бороти свої інтереси перед нелегальними виробниками — «партачами», що шинкували пиво на передмістях та дошкуляли їм недобросовісною конкуренцією.

З часом львів’яни виробили свої вподобання щодо ґатунків пива. До найпопулярніших належали ячмінне, пшеничне та вівсяне. Проте, до всіх з них висували єдину вимогу — пиво має бути свіжозвареним. Крім Львова, серед городян популярністю користувались бровари у розташованих поблизу місцевостей Винники, Кривчиці та Жовква.

Сьогодні вже важко у це повірити, але але у 15 столітті пиво зі Львова продавали у Баварію.

Хоча й на свій спосіб, але пиво прислужилось тому, що місто повністю змінило свій вигляд та отримало теперішні архітектурні форми. У 1527 році на вулиці Вірменській почалась пожежа під час виробництва пива в одному з маленьких броварів. В той день був сильний вітер, котрий розніс вогонь усім містом. Як наслідок — з готичного Львів перетворився на місто з ренесансною архітектурою. У цьому вогні згоріли цехові закони пивоварів та їхній герб. Зрештою, це не була остання така пожежа у місті, тому герб пивоварів було відновлено лише в 1625 році. Сьогодні ж ми знову повернулись до того, що було нашим століттями.

Львівська культура споживання пива

Впродовж віків поставала, й сьогодні продовжує жити, специфічна львівська культура споживання пива. Так само як Прага чи Мюнхен, місто створило свої особливі традиції: пиво тут не просто пили. Його смакували, при пиві народжувались музи, котрі щоправда в цьому ж таки пиві інколи й тонули.

У ХІХ ст. занотовано появу популярної, суто львівської перекуски до пива — «шніцлик», тобто канапку з сиром чи рибою. Справжнім вибухом для розвитку пивоваріння та культури пиття пива стало 19 століття. Близько 1862 року у місті діяло близько сорока броварів. Для покращення сервісу пивовари створили власну корпорацію, до котрої долучились готельєри та транспортники. Як правило, власниками таких броварів були євреї чи німецькі підприємці. За тодішнім звичаєм підприємство називали за прізвищем власника. Це був вигідний бізнес, який передавали наступному поколінню спадкоємців і дуже рідко продавали.

В ресторанах та барах відвідувачі, насолоджуючись хмільним напоєм, творили приказки, приповідки, побрехеньки та байки про пиво та його найвідданіших поціновувачів. «Хто львівське п’є, той сто років живе» казав український письменник Анатолій Кос-Анатольський, «Львівське пиво то є кляса — робить з хлопа супер аса!» — кажуть у Львові сьогодні.

За гальбою живого пива люди знайомились, закохувались, підписували важливі угоди. Демократичність напою у поєднанні з поміркованістю та високою культурою споживання перетворило Львів на одну з європейських столиць споживання пива. Для мешканців Львова культура пиття пива була цілком звичною, адже в нас підтримували ті ж звичаї, які панували в Лондоні, Берліні та Флоренції. «Декотрі живляться цим напоєм радше ніж хлібом,» — писав Йоган Бретшнайдер. Щоправда, він мав на увазі англійські родини, де в 17 столітті доросла особа споживала до трьох літрів пива, вживаючи його фактично як хліб. Кожна господиня повинна була вміти готувати домашнє пиво. Історія зберегла для нас навіть рецепт пивного супу, котрим насолоджувались гурмани чи ті, хто просто був пивоманом. Як стверджують дослідники, саме через постійне вживання такого продукту в поєднанні з звичайним пивом на картинах художників 16-17 століть можна побачити таку кількість огрядних людей. Бо хорошої людини повинно бути багато. А від доброго пива людина лише добрішає!

Львівське живе пиво було напоєм, котрим пишались та навіть використовували в якості хабаря. Людина, котра приїжджала зі Львова без коробки цукерок чи пляшки пива, викликала щонайменше недовіру. Зараз навіть важко оцінити, скільки важливих справ було вирішено завдяки пиву! З усього Радянського Союзу до Львова прибували спраглі вражень та пива гості, котрі назавжди залишали у місті свої серця.